Батьківські збори є необхідним атрибутом шкільного життя. Вони виконують функцію ознайомлення батьків з навчально-виховним процесом у школі, який включає методи навчання, характеристику застосовуваних навчальних програм, розповідь про позаурочних заходах, гуртках і факультативних заняттях. Батьківські збори несуть в собі завдання психолого-педагогічної освіти батьків. Це виражається в інформуванні батьків про вікові особливості поведінки дітей, можуть бути дані поради для успішної взаємодії з дитиною і т.п. Саме на батьківських зборах можна залучити батьків до спільної з дітьми діяльності - екскурсіям, походам, конкурсам. Шляхом обговорення, у формі діалогу, на батьківських зборах вирішуються питання дисципліни, харчування, чергувань та інших організаційних проблем. В залежності від тематики та цілей батьківських зборів можуть бути обрані різні види і форми його проведення. Протягом січня в школі було проведено батьківські збори в 9-11 класах. В 11 класі на обговорення були винесені такі питання, як : - Підготовка учнів до ЗНО; - Профорієнтація одинадцятикласників. Батьки 10 класу зібралися за круглим столом "Організація навчальної діяльності десятикласників та роль батьків в цьому" .
"Аналіз навчальної діяльності за І семестр"- тема батьківських зборів 9-го класу.
На всіх зборах було розглянуто актуальні питання та прийнято відповідні рішення щодо покращення навчально-виховної діяльності учнів. Дирекція школи вдячна всім батькам які були присутні на зборах та дбають про навчання та виховання своїх дітей. Адже спільно - ми дійдемо до поставленої мети.
Тато і мама - чи не найрідніші, найтепліші слова для кожної людини. Батько і мати становлять та забезпечують справжнє щастя у будь-якому віці. Адже справедливо кажуть, що ми є дітьми доти, доки у нас живі батьки. І залишаємося ними, зі світлою пам’яттю і смутком, коли вони йдуть від нас назавжди.
Для довідки! В Україні 300 тисяч безпритульних дітей, переважна більшість із яких мають і тата, і маму…
0
17Лист до сина Василя Сухомлинського(21.02.2013 14:07)
[Матеріал]
Доброго дня, дорогий сину! Ти просиш поради, як заощадливо і розумно використовувати час. Я дам тобі кілька порад зі свого досвіду. Найголовніше, це створити резерв часу. Невміння слухати лекції призводять до «пожежних» днів, коли під час заліків спиш 2-3 години на добу. Учись думати над конспектом уже на лекції. Читай щодня не менше 10-15 сторінок науково-популярної літератури. Все, що ти читаєш, – це інтелектуальний фонд твого навчання. Починай робочий день рано-вранці. Вставай о 5.30, зроби зарядку, випий чашку молока з булочкою, починай роботу до 6-ї ранку. Півтори години вранішньої розумової праці – перед лекціями – це золотий час. Все, що мені вдалося зробити, я зробив уранці. Протягом 30 років я починав свій робочий день з 5-ї ранку. 30 книжок з педагогіки і більше 300 інших наукових праць – все це написано з 5-ї до 8-ї ранку. Продумай свій денний режим, щоб за дві години до 12-ї заснути. Починай розумову працю зі слова «треба». Поступово перетворюй його на «хочу». Навчись не читати, а тільки переглядати те, що тобі добре відоме. Якщо є можливість, працюй у читальній залі, а не в кімнаті студентського гуртожитку. Зумій позбутися поганих звичок. Маю на увазі ось що: перед початком роботи не сиди без діла 15-20 хвилин; без потреби не гортай книгу, яку зарання знаєш, що не будеш читати; прокинувшись, не лежи в постелі 15 хвилин та ін. Не припиняй розумову працю ніколи. Влітку дружи з книжкою. Кожен день має тебе збагачувати інтелектуальними цінностями. Бажаю тобі міцного здоров’я, доброго настрою. Твій батько».
Давно хочеться нагадати учням чудові слова поета Василя Стуса, якими він звертався до свого сина у своїх листах до нього. Та все не наважуюсь. Але сьогодні вирішила. Ось один з таких листів.
…Життя не є насолода. І не задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя. Поразка – це не тільки біда. Це ще й благо, добро. Поразка мусить стимулювати на чергову перемогу – це логіка сильних (а Ти – мужчина!). У поразці опускають руки – лише слабкі. Освіта потрібна людині не для іспиту і вступу до технікуму, а для неї самої. Ти повинен бути освіченою людиною. Освіта – це вид гігієни. Письмо з помилками – то як невмиті руки чи не чищені зуби. Бо теперішня людина – тільки освічена. Людина – це обов’язок, а не титул (народився – і вже людина). Людина твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирої, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни – доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, що Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час – Творися ж!
За своєю душею треба стежити так само, як за тілом. Потрібен для душі свій душ, їй теж треба чистити зуби. Коли я був у Твоєму віці, то регулярно влаштовував собі сповідь: що ти зробив за місяць чи два доброго чи злого. І картав себе за недобре. І виробив був добру здатність – дбати про душу. Чиста, світла душа – то запорука людського здоров’я. І завжди приємно було згадати все, що ти зробив доброго. Бо тільки добро вводить нас у коло інших людей, робить їх братами, а не просто сусідами. Так само – дбай про своїх друзів. Вони повинні бути чисті, добрі. Інших друзів – не треба. А добрі друзі допомагають рости і ставати кращим. Шукай таких друзів, які могли б нагадувати дядю або маму (обох їх я дуже шаную за людські якості). Ну, ось так сину. Пиши, як Тобі вчиться.
Джерело: Книга – «Стус В. Листи до сина. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001. – 192с.»
Хлопче! Чиїм би ти не був сином, запам’ятай! Батькова заповідь – сторож життя твого! Дотримуйся заповідей батька свого! І не відкидай науки матері своєї! Прив’яжи їх на шиї своїй! Батьківські заповіді будуть супроводжувати тебе у житті, стерегти тебе, коли будеш спати, а пробудишся – мовити будуть до тебе. Хлопче! Чиїм би ти не був сином, згадай батьківські заповіді – сторожа твого життя…
А які ж є тата? Як і мами – різні. На перший погляд ніби й немає особливих відмінностей батьків від матерів. Однак, з психологічного погляду у відмінностях тата від мами має проглядатися чоловічий відтінок. Виділяють різні варіанти типів батьків, які так чи інакше впливають на розвиток дитини.
«Тато-мама». Для нього характерна материнська турботливість. Він усі функції мами бере на себе. Якщо все ладиться, то такий тато виявляє турботу, ніжність, доброту. Коли ж не вдається домогтися злагоди в спілкуванні з дитиною, батько виявляє роздратованість, нестриманість, запальність. Тому дитина весь час перебуває під своєрідним пресом мінливого настрою батька.
«Мама-тато». Нагадує особливості дій попереднього типу, є певним його різновидом. Головна турбота в «мами-тата» – якомога краще догодити дитині. А це призводить до того, що дитина сидить у нього не лише на шиї, а й на голові. Такий «мама-тато» несе весь тягар відповідальності на собі і намагається поводитися з дитиною надто обережно: їй усе дозволено, немає ніяких заборон, бере гору тенденція всепрощення. Подібна м’якість часто стає шкідливою у вихованні дитини. Не варто забувати народну Мудрість: «Якщо хочете виховати в особі дитини домашнього деспота, дозвольте їй робити все, чого вона забажає».
«Карабас-Барабас». Тато-опудало, страховище, якого в сім’ї всі мають боятися. Змій, жорстокий, схильний тримати дітей у міцних руках. Побоювання батька змушує членів родини, й передусім дітей, постійно перебувати в напруженому стані, очікувати на покарання. У такій родині діти перебувають у своєрідній психологічній клітці. А це може призвести до прояву в дитини ненависті до батька, своєрідного вибуху-протесту, продукти якого можуть обпалити й самого Карабаса, породити родинну трагедію. У результаті таких дій тата діти нерідко вириваються з клітки й залишають родинне гніздо, бо воно для них виявилося колючим, жорстоким і непривітним.
Стрибунець-бабка. Це тип тата, який живе в родині, але не відчуває себе поки що батьком. Для нього дитина є лише гостем, про якого має турбуватися тільки мама. Дитині він може подарувати якусь частину часу, іграшку. Його життя має бути позбавлене будь-яких турбот, як це було до появи дитини. Адже для нього ідеал життя – залишатися вільним, без дітей і зайвих клопотів. Такому "стрибунцю" неприємні проблеми дитини, будь-яке спілкування з нею. З часом такий тип тата перетворюється на особу, яка перебуває в сім’ї у статусі квартиранта. А дитині потрібен тато щодня, постійно, а не в ролі випадкового гостя. Згодом такий тато або сам полишає родину, або родина психологічно витісняє його.
«Добрий молодець». «Хлопець-друзяка». Цей тато виявляє себе не просто татом для своєї дитини, а схильний грати роль брата, товариша. Він здатний до спілкування із сусідами, знайомими, співробітниками, але йому бракує часу на систематичне спілкування з дитиною. Таке ставлення чоловіка до своєї дитини дратує дружину, й вона нерідко ремствує. Дитина живе в атмосфері сімейних конфліктів, залишається в ізоляції, відчуває психологічний дискомфорт. Часто такий тато втягує дитину в конфлікт, а ще частіше – залишає родину.
«Ні риба, ні м'ясо». «Під каблуком». Представник цього типу не вирізняється як тато. Скоріше це манекен. Він не має власного голосу в родині, може лише підспівувати в цьому сімейному хорі, де диригує й виконує сольні партії його дружина. Такий матріархат, у гіршому розумінні цього слова, створює несприятливий соціальний клімат у сім’ї. Ще гірше, коли мама перетягує на свій бік дитину й вони дуетом виконують партію. Тато боїться залучити дитину до стримання авторитаризму мами, аби не зіпсувати стосунки з дружиною. Дитині в такій ситуації доводиться тяжко.
То який же тато потрібен дитині? Передусім – найкращий: добрий, справедливий, розумний, сильний, хоробрий, працьовитий, турботливий. А головне – любимий, авторитетний.
Я також батько. Не в Селятині, тут я просто на шкільний сайт потрапив. Я не хочу нікого критикувати, а тим більше – повчати. Але скажу: учити жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Люди, народившись, вважають, що жити вони вміють. Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – давай купимо те чи те. Оце – і все життя: заслонити свою порожнечу громаддям машин, телевізорів і т.д. Але – це смішне вміння, це наївна спроба втекти од життя на луки задоволення.
Батьківські збори є необхідним атрибутом шкільного життя. Вони виконують функцію ознайомлення батьків з навчально-виховним процесом у школі, який включає методи навчання, характеристику застосовуваних навчальних програм, розповідь про позаурочних заходах, гуртках і факультативних заняттях.
0
