23:18
Чорнобиль не має минулого часу
/_tbkp/12/P4260962-320x200-.jpgПід такою назвою відбулася тематична лінійка в школі присвячена 26-й річниці пам'яті трагедії на Чорнобильській АЕС. Лінійку підготовили учні 5 класу з вчителем історії Кравченко С.П. та класним
керівником Бороденко С.А.
"Чорнобиль поділив наш час на "до" і "після" Чорнобиля. Наче чорна смуга пройшла крізь наше життя. Однак життя продовжується.
Ми живемо і мусимо пам'ятати тих, хто першими кинувся на боротьбу з аварією і попередив ще більшу катастрофу. Тож запалімо свічки. Помовчімо." - такими словами розпочалася лінійка. На лінійці було згадано про перших пожежників, які прибули на місце катастрофи, наслідки аварії, прослухано пісні про Чорнобиль та її біду у виконанні українських співаків. Також згадано місцевих жителів, які побували на ліквідації.
"Ліквідаторами на Чорнобильській АЕС були також селятинці. Серед них: Микола Кондряк, Павло Ткач, Дмитро Горбан. Наша пам'ять та пам'ять багатьох поколінь - знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому..." - такими словами зверталися учасники лінійки до всіх школярів та педагогів школи. А завершили лінійку виконанням пісні "Чорнобильські дзвони" та словами:
Щоб наша дума і дорога
Єднали глибину і вись, -
Вола Чорнобильська пересторога:
-Людство! Зупинись!

Цього ж дня було проведено вихователями та класними керівниками виховні години, бесіди на дану тематику.

Переглядів: 1253 | Додав: fart | Теги: 26 річниця трагедії на Чорнобильськ, виховні заходи, тематична лінійка | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 7
0
7 Бувалий   [Матеріал]
Ми – атомні заложники прогресу,
Вже в нас нема ні лісу, ні небес,
Так і живем: од стресу і до стресу,
Абетку смерті маємо – АЕС.

(З вірша Ліни Костенко)

0
6 Очевидець   [Матеріал]
Чорнобиль…
Зрозуміло, що людей в цій зоні залишилося зовсім небагато.
Закритий від відвідувачів великий регіон, в який проникають тільки так звані сталкери,
платні туристи і просто цікаві. Але, виявляється, в чорнобильській зоні живуть і люди,
які або не покидали рідних місць, або повернулися туди.

У числі інших жилих зон в цьому регіоні –
село Тулговичі. У 1986 році практично всіх звідси вивезли, але деякі відмовилися йти.
Тепер ці люди вже в поважному віці, проте, їх не забули.
Є навіть мобільні магазини, що розміщуються у вантажівках.
Ці вантажівочки виділив президент республіки Білорусь.
Не можна допустити, щоб таке колись повторилося…
Не дай Бог…

0
5 Валерій   [Матеріал]
Пропоную подивитися
на колекцію з тридцяти фото і одного відео про Чорнобиль.
Адреса в NET-i: http://cikavo.com/category/12.html

На зібраних фото ви побачите, що знаходиться в багатьох будівлях, на вулицях і інших місцях.
Достатньо цікава збірка, подібні фотографії багато чого коштують, погодьтеся.
Крім того, можна відзначити і самовідданість фотографів,
бо все ж таки відвідини цієї зони - завжди ризик для власного здоров'я.
Сумна картина…

0
4 Богдана   [Матеріал]
Хай прийдешнє покоління стане міцнішим у стократ.
Хай над Землею чисте небо буде,
Чорнобиль-попередження набат.
Його уроків людство не забуде…

0
3 Мирослава, м. Вознесенськ   [Матеріал]
Друзі!
Я знайшла віршик.
В NET’і, звичайна річ.
Автор – Микола Василенко, з Херсонщини.
Мені видає, що цей вірш може стосуватися і Чорнобильської трагедії.
Чи не так?

Не гріх…

Не гріх на хибах викрити Феміду
Або знайти якийсь новий гормон,
Чи у пісках залізти в піраміду,
Де невідомий спить ще фараон;
Вписати подвиги в свої аннали,
Прокласти вірну трасу у зеніт,
Прорить на Марсі голубі канали,
Чи розтопити Антарктиди лід.
Не гріх титанів скуштувати каші,
Відкрити в космосі нові світи…

Але найбільшим було б щастям нашим -
Уже відкритий всесвіт зберегти!

0
2 Українець   [Матеріал]
Чорнобильська мати
(продовження)

Живе вона в батьківській хаті...
Самотня... у мертвім селі.
А поруч мутанти кошлаті,
Безвинні істоти малі.

Собаки давно здичавіли.
Лисіють бездомні коти.
Вовки... Ніби хати – їх вілли.
Й собаки для них вже брати.

Зустріти б живу їй людину,
Нехай і не рідну куму.
Побачить маленьку дитину
Й гостинчика дати йому.

Оце і все щастя матусі,
У цьому вся сутність життя.
Та пісню дівочу на лузі
Почуть ще... Не вовче виття.

Прибулі вимірюють дози.
Питають: «Як, бабцю, живеш?»
А вимірять чим її сльози,
Біль серця і горя без меж.

А хто в її душу загляне,
В піддослідну душу живу?
У серце... В цю мускульну рану,
Що діє в Аду наяву?

Я бачив... Чорнобильська мати
Діток своїх в горі чека,
Їй хочеться всіх їх обняти,
Та доля у неї гірка.

А вітер з закритої зони
Колотить... Колотить... Дзвенить.
Чорнобильські атомні дзвони
Покликали людство збудить.

І учать по-новому жити.
І дбати про завтрашній час...
Чорнобиль... Це все тільки квіти,
А плід ще чекає на нас.

Не дайте! Не дайте дозріти
Цій злобі, оцій сатані!...
І розуму дайте змужніти.
Байдужості... Тупості – НІ!

(М.Швидун)

0
1 Українець   [Матеріал]
Чорнобильська мати

Я бачив, Чорнобильська мати
Діток своїх в горі чека.
Їх хоче до хати позвати...
Та доля у діток гірка.

Вогнем їх на попіл спалило
Те дивне створіння людей.
Полісся дзвінке – заніміло,
Лишилось навік без дітей.

Те ж небо... Та ж Прип’ять... Ті ж хмари
Течуть... Голубіють... Пливуть.
Та хмари, немов яничари,
Не радість, а горе несуть.

Засохли на дереві вишні
І яблука впали... Гниють.
З домівок господарі вийшли
Й пішли, щоби край цей забуть.

Та вічність із серця не вигнать.
Не вигнать любов із душі.
Сичем уночі часом скиглить
Душа чиясь в мертвій тиші.

А мати стоїть на порозі,
Вслухається в звуки нічні...
Мо’ хтось заблудив у дорозі?
Мо’ хтось заспіває пісні?..

Не чути... Не чути... Не чути...
У темряві сич лиш кричить.
Ой, як їй цю ніч перебути?
А вітер лютує... Бурчить.

(М.Швидун)

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]