12:15
Методичне об'єднання вихователів школи
З травня в школі відбулося засідання методичного об'єднання вихователів на тему "Зміст і форми діяльності вихователя по розвитку в учнів основ здорового способу життя. Спортивна година". 
Проводила засідання Бороденко Ж.В. - вихователь 2 класу, вихователь-методист. 
На засіданні були присутні вихователі школи, дирекція школи та батьки.
Спортивну годину Жанна Володимирівна провела у вигляді спортивної гри "Тато, мама, я - спортивна сім'я".
Третє тисячоліття - це вік наукового й технічного прогресу, коли без знань не обійтись жодному з нас. Та й кожен повинен досягти своїх вершин у житті. А це не завжди легко й просто, тому що вершини досягають, доклавши значних зузиль.
Отже, треба мати силу й міцну волю, а це доступно лише тим, котрі здорові фізично й духовно. Адже недарма в народі кажуть, що в здоровому тілі - здоровий дух. Такими настановами розпочалася гра. 
Гра проходила весело, завзято. Всі учасники змагань були нагороджені солодкими призами та грамотами.

     

     
Переглядів: 1158 | Додав: fart | Теги: родинне виховання, я - спортивна сім'я, спортивна година, фізичне виховання, мама, свято Тато | Рейтинг: 4.0/2
Всього коментарів: 9
0
9 Валерій   [Матеріал]
Методика – мистецтво поетичне.
То ж спокій вам нехай лиш сниться.
Благословенна ж будь, творіння мить!

0
8 Отец   [Матеріал]
Друзья! Прежде всего я обращаюсь к тем мужчинам, кто имеет сына.
Еще не совсем взрослого, до 12-14 лет. Ребенка. Каждый из вас, как и я – воспитатель такого своего маленького чада.
А обращение мое простое: «Не глупите!». Не испытывайте на своем сыне свою власть или силу.
Это – никчему. Ваша сила – как раз в добром и гуманном отношении к своему маленькому чаду.

Есть такая книга у Д.Корнеги «Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей».
И есть там замечательные строки – обращение отца к своему сыну-ребенку. Боюсь, что не смогу передать все те слова в точности,
но предоставлю их посетителям вашего школьного сайта в некотором изложении. По смыслу.
Там – ночное обращение отца к своему сыну.

Сынок! Сегодня я пришел к твоей кроватке и в темноте встал перед тобой на колени.
Слушай, сынок, говорю я, когда ты спишь, положив свою «лапку» под щеку. Говорю честно и ото всей души.
Теперь я знаю, что слишком часто бывал абсолютно зря сердит на тебя, и фактически ни за что бранил тебя,
и часто делал тебе дежурный нагоняй, высказывая тебе свои неоправданно резкие замечания.
Я часто отмахивался от твоих детских наивных, но абсолютно честных вопросов.
И все это доставалось тебе от меня только за то, что ты – ребенок.

И не потому, что я не люблю тебя, а потому, что ожидал слишком многого от тебя
и мерил на свой собственный аршин – на аршин своего возраста. В твоем же характере
так много хорошего, тонкого, искреннего и преданного! Твое маленькое сердце так велико,
как рассвет над широкими холмами. Это каждый раз проявилось в том порыве, с которым ты бросался ко мне
и целовал перед сном. И после этого уже ничто другое не имело для меня никакого значения.

И вот я стою на коленях перед твоей кроваткой в темной комнате.
Это весьма слабое искупление вины. Я знаю, ты бы не понял всего этого, расскажи я тебе все днем.
Поэтому я говорю это тебе сейчас, когда ты спишь. Но завтра я буду настоящим отцом! Я обязательно
буду дружить с тобой, буду страдать, когда ты страдаешь, и смеяться когда ты смеешься. Я прикушу свой язык,
если на нем появятся раздраженные слова. Я всегда буду повторять, как если бы это было ритуалом:
«Он всего лишь мальчик, маленький мальчик!».

Да, я хотел видеть и мысленно видел тебя взрослым. Но теперь, когда я вижу тебя усталым
и свернувшимся маленьким клубочком «частички Вселенной» в своей кроватке, понимаю, что ты еще ребенок.
Буквально еще вчера твоя мама нежно носила тебя на руках, и твоя головка покоилась на ее плече.
Видимо я совершенно преждевременно требовал от тебя слишком многого, слишком многого.
Но теперь все будет по-другому.
Поверь мне, сынок.
Я тебя люблю.

0
7 Заступник директора   [Матеріал]
Виховання…
Навіть великі педагоги в усі часи бачили його по-різному.
І якби існував певний алгоритм виховного впливу на дитину,
в результаті якого ми отримували б ідеальну людину, то, мабуть, нам, педагогам,
тепер не доводилося б шукати і експериментувати, творити і втілювати свої напрацювання.
Але життя побудовано не так. Виховання мабуть таки зречене бути вічним, яким є саме життя.

Колись хтось виховував наших бабусь і дідусів. Ми пам’ятаємо хто і як виховували нас самих.
Тепер ось виховуємо ми. Дітей своїх власних, а дехто за покликом своєї професії –
дітей інших людей в школах-інтернатах від імені держави. Бо є такі ситуації,
коли іншого шляху просто немає.

Хоча і є в інтернатних навчально-виховних закладах деякі природні недоліки,
та є у інтернатів і певні переваги. Бо мати потужну команду вихователів може дозволити собі
лише такий навчально-виховний заклад. А до того ж, у школі-інтернаті можна виховати у дітей
почуття і особистий досвід колективізму і взаємовиручки, посилене прагнення знайти своє місце у цьому житті.
А щоб виконувати цю свою місію якнайкраще, то потрібні ось такі заходи, як цей –
методична нарада фахівців-вихователів.

0
6 Вихователька   [Матеріал]
Колеги, не забувайте,
головне завдання сьогоднішньої виховної практики з учнями-вихованцями шкіл-інтернатів -
це створення виховного простору. А «виховний простір» - це не тільки середовище,
тобто спортзал, стадіон, кімнати для дозвілля, бібліотека і таке інше. Виховний простір – це ще й
духовний простір учня і педагога, це простір культури, що впливає на розвиток особистості.
У ньому має бути представлений весь спектр цінностей культури і культурних форм життя.
Це простір соціальних, культурних, життєвих виборів особистості,
котра самореалізується у різних виховних середовищах.
Вибачте за деякий академізм. Але ви мене розумієте.

Марія Кирилівна

0
5 Ще один гість   [Матеріал]
Цілком згоден з гостем попереднім.
Якщо дитина не сирота, а потрапила в інтернат за інших обставин,
то батьки повинні не цуратися своєї дитини в школі-інтернаті.
Бо можна не мати засобів на матеріальне утримання своїх дітей, таке буває,
але шкодувати для своєї дитини свого серці - то вже надто жорстоко.
А звертаючись через цей сайт до таких батьків, хочу сказати одне:
- не полишайте штучно свої батьківські обов'язки ані при будь-яких життєвих обставин!

Я такж батько.

0
4 Гість   [Матеріал]
Дуже добре, що такі заходи проводяться в школах-інтернатах. Адже інколи батьки:(( забувають про своїх дітей передаючи його до цього закладу.
Селятинці - МОЛОДЦІ!!!

0
3 Таврієць   [Матеріал]
Стосовно виховання скажу вам таке.
Якась лиха людина придумала ділити нас-українців на «східняків» і «західняків».
І надавати такому розділенню якихось штучних непримиримостей.
Бо насправді жодних непримиримостей між нами немає.
І не може бути. Бо усі ми, як сказав поет, – «парости живучі єдиного народу»…
Ось і виникла ідея подарувати вірш своєму умовному побратиму - буковинцеві Івану

У мене є святиня -
Таврійські небосхили.
А в тебе - Буковини
Ліси і гори милі.
У Довбушевім краї,
Співучім і натхненнім,
Ти дім-господу маєш
І працю повсякденну.
Ти гуцул невсипучий,
Я степового роду.
Ми парости живучі
Єдиного народу.

З повагою, - Таврієць Микола

0
2 М.   [Матеріал]
2-ий клас і Жанна Володимирівна - МОЛОДЦІ!!!!!!

0
1 Односільчани   [Матеріал]
І дійсно, щоб бути щасливими у житті, кожному вихованцю треба мати силу і міцну волю.
Хай же будуть у вас, діточки-учні, і сила, і воля!

Наша настанова вихованцям

Доля зблисне, як спалах-політ,
Подивись на чудовий цей світ!
Все мине, бо життя - тільки мить,
Не журись, її варто прожить, -
Хай стозірно вона пломенить!

А Жанні Володимирівні Бороденко наша велика подяка за проведений захід.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]