17:26
Перший фестиваль "ГУЦУЛЬСЬКИЙ КОНИК" відбувся в Селятині у День села
У неділю, 27.10.2013р., селятинська громада  відзначала День села та започаткувала фестиваль «Гуцульський коник». Зранку цілими сім’ями на гарно прикрашених конях та возах у святковій ході вирушили вершники та фірмани вулицями Селятина. Це було прекрасне видовище, яке засвідчило, що живуть у цьому куточку  Карпат дбайливі ґазди. Вони з покоління в  покоління примножують трудові традиції  своїх предків.
Вершини гір, де видніються селянські господарства, приваблюють своєю красою гостей. А для місцевих жителів - це спосіб життя, де поруч із романтикою крокує важка праця. Але гуцули споконвіків люблять трудитися біля землі, вирощувати та доглядати худобу. Багато горян тримають у господарстві коней, бо на високогір’ї Путильщини без допомоги цих красенів не обійтися.
- Цей фестиваль впише нову сторінку в історію села та стане добрим поштовхом для розвитку туризму. А це і розширення інфраструктури, і ремонт доріг, і покращення добробуту, - зазначив перший заступник голови райдержадміністрації М. П. Платановський. - А районна влада повсякчас сприятиме цьому своєю підтримкою.
- На території Селятинської сільської ради відкриють міжнародний пункт пропуску Ульма-Руська, оскільки Кабінет Міністрів уже прийняв постанову про його відновлення, - повідомив голова районної ради Д. М. Ославський та з приємністю відзначив, що за підсумками дев’яти місяців саме ця сільська рада зайняла перше місце. Тут діють кращі навчальні заклади - загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Руськівський НВК І ступеня, дитсадок, два лісництва, лікарська амбулаторія, ФАПи в Галицівці і Руській, пошта, митниця, прикордонний відділ, метеостанція, мережа торгівлі, пилорами. Дмитро Миколайович тривалий час працював у цьому селі, тож згадав десятки прізвищ трудолюбивих родин, які передали у спадок молодшому поколінню свої трудові надбання. З домашнього архіву він подарував музею унікальні фотознімки з історії Селятина.
 
- За 523 роки з дня першої згадки про село у грамоті молдавського князя Стефана III, як власність Путнянського монастиря, тут змінилося немало поколінь, - розповідала сільський голова В. М. Собкович. - Завдяки турботі гуцулів село виросло, його розміщення є привабливим для гостей Карпат і туристів. А для цього потрібен розвиток інтегрованих систем транскордонної інфраструктури, найновіші проекти фінансування доріг. Це справа майбутнього. А поки що трудівники селянських господарств, організацій, установ, приватні підприємства наполегливо працюють для покращення добробуту.
 
Відстоювати інтереси громади органам місцевого самоврядування допомагає виконавча та представницька влада району, за що Веронія Миколаївна щиро дякувала їм на святі. Добрим словом вона згадала своїх попередників
 - колишніх голів сільської ради П. А. Штефуру, П. І. Дутчака, С. І. Клацик, Г. В. Бороденко, Є. Г. Яворську. Великої шани, казала вона, заслуговують старожили. Сільський голова висловила надію, що хороший почин - фестиваль «Гуцульський коник» буде добрим стимулом для розвитку села.
 
На святі інтереси власників австрійської асоціації коневодів коней гуцульської породи Рут Горейс та Інго Горейс представляла секретар Всеукраїнської асоціації власників та селекціонерів коней гуцульської породи М. С. Шутак.
- Гуцульський кінь - універсальний, - казала Марія Степанівна. - В умовах карпатського регіону витривалий, невибагливий порівняно зі своїми родичами, тож треба його цінувати. Ми горді тим, що започаткували фестиваль гуцульського коника саме в Селятині. Це наша допомога селу.
Перевагами гуцульського коня зацікавилися і тренер кінноспортивного клубу «Варто» В. М. Антонюк з Коломийщини, кандидат біологічних наук, заступник директора національного парку «Гуцульщина» з наукової роботи Ю. П. Стефурак із Косова, які також завітали на свято до селятинців.
 
Приємні миті - нагороди. Спільні грамоти районної державної адміністрації та районної ради отримали 90-річний житель села М. Д. Поп’юк, секретар сільської ради П. О. Пуківська, ветеран праці, колишній сільський голова С. І. Клацик, підприємець В. М. Горбан, завідуюча Селятинською дільничною лікарнею ветеринарної медицини М. К. Слусаряк. Від асоціації коневодів всім учасникам фестивалю вручили призи.
Подарунком для присутніх у залі була концертна програма, у якій взяли участь гості - фольклорний І Л колектив «Гуцулочка» з Яблуниці (керівник Параска Пилипко), який інсценізував гуцульські вечорниці, а також подарував для сільської бібліотеки вишитий портрет Т. Г. Шевченка. Хвилини сміху - від драматичного колективу РБК «Колиба» (керівник Марія Ліска). Довго не відпускали глядачів місцеві юні та дорослі аматори художньої самодіяльності, захоплюючи переповнений зал цікавими виступами.
Кожен із селятинців та гостей з цікавістю переглядав історичні, мистецькі та книжкові виставки, які оформила завідуюча бібліотекою-філіалом Д. Л. Жмурик. Для бажаючих вона провела екскурсію у музеї історії села.

Ганна ФЕДЮК.

за матеріалами районної газети "КАРПАТИ" та фотоматеріалами Марії Стефанівни Шутак




Переглядів: 1722 | Додав: fart | Теги: День села, публікації, фотомаьтеріали, гуцульський коник, фестиваль перший, Селятин | Рейтинг: 4.8/4
Всього коментарів: 7
0
7 Вадим   [Матеріал]
Лошадь – изящное животное, идет рядом с человеком уже очень долгое время, однако одомашнена значительно позднее собаки и других хорошо известных животных. Грация, ум, благородство, некоторая доля своеволия – вот основные черты характера лошади. Она – участник соревнований, замечательный друг, партнер, но никак не домашняя скотина. Фильмы про лошадей отражают все качества этих животных и их роль в человеческом обществе. Широкую аудиторию зрителей интересует психология отношений, формирующая прочную связь между человеком и свободолюбивым животным. Художественные фильмы про лошадей показывают, насколько преданными и по-человечески понимающими могут быть лошади. Как порой они беззащитны и безответны на жестокость.

В фильмах, посвященных лошадям, режиссеры очень часто пытаются показать идеальное взаимоотношение между животным и человеком. Мало кто знает, что лошадь выбирает себе хозяина раз в жизни и остается верная ему до конца своих дней, поэтому весьма часто можно увидеть фильмы о верной дружбе лошади с человеком. Желательно смотреть фильмы данного жанра в семейном кругу, особенно если в семье есть маленькие дети, которым предстоит еще почувствовать, что такое настоящая дружба. Но можно и в школе. Разножанровость категории кино о лошадях показывает, насколько глубоко и искренне любит это красивое животное человеческий род.

0
6 Валентина Павлівна   [Матеріал]
Дякую "Воробей" -))) Чудове посилання на сайт!
Там є не тільки цей фільм про коней, а цілих двадцять пять!
Є що дивитись охочим до таких фільмів. Усі фільми можна дивитись
он-лайн бескоштовно, але для цього школі потрібен гарний Інтернет.
Щиро бажаю учням Селятинської ЗОШ-інтернату мати швидкісний Інтернет.

0
5 Воробей   [Матеріал]
Известно, что для тех ребят, кто по настоящему любит лошадей, смотреть о лошадях художественные фильмы - одно удовольствие. А таких фильмов есть сегодня достаточно. Вот, например, фильм "Воробей". Этот фильм - дебют в игровом кино известного российского режиссёра-документалиста Юрия Шиллера. В прокат фильм вышел летом 2010 года. Действие фильма разворачивается в деревне Васильевка. Согласно местной легенде, давным-давно в деревне загадочным образом появился целый табун лошадей. С того момента прославившиеся на весь край животные оберегались жителями всей Васильевки; табун удалось уберечь даже во время войны. Но в наши дни, когда в деревне выдался неурожайный год, перед директором хозяйства возникла проблема. Каким образом платить работникам зарплату и вернуть кредит в банке, взятый годом ранее. Он решает продать лошадей на скотобойню. Все жители деревни встают на защиту лошадей. К сожалению, люди в итоге соглашаются с тем, что это необходимая мера. Последним защитником табуна остается Воробей - мальчик Митя, сын пастуха. Обязательно посмотрите этот фильм на сайте "Фильмы про все на свете" - http://animalfilms.net/43-vorobey.html.

0
4 Катерина Самохіна   [Матеріал]
Зрозуміло, свійські коні - це важливо для людини, особливо в Карпатах.
Але куди кращі коні на волі!!! : ))) Буденною прозою про це не висловиш,
тут потрібна поезія! І така поезія є! Ось приклад:

Коні на волі

Табун коней, яка краса,
Яка чудова грація коняча,
На волі, з-під копит – роса
Виблискує рубінами неначе.

Спокійний поступ – шия-тятива,
Пасуться коні, роблять крок за кроком,
Легкий туман їм спини покрива,
Трава духмянить незабутнім соком.

А цей ось, красень, ніби вартовий,
Вслухається, вдивляється у простір,
Щоби табун не турбував чужий
І щоб зненацька не з’явились гості.

Ви лиш погляньте на таку красу,
Вони щасливі і радіють долі,
З трави збивають ранішню росу,
Вони пасуться і вони на волі

автор - Віталій Назарук

0
3 Роман Ільїн   [Матеріал]
Іще, будь ласка, одне відео про чорного коня!
http://www.youtube.com/watch?v=LBG-X6vFUAY

0
2 Роман Ільїн   [Матеріал]
Пропоную подивитись кототке відео на Ютубі - гарну казку про коней за мотивами чудового кінофільму "Народжений в пустелі" ( http://www.youtube.com/watch?v=Nra5GJAcJ0A ). Чорний кінь фрізької породи - це справді вершина красоти благородства і грації; у такому коні як в дзеркалі можна виразно бачити могутність і мудрість Творця всього сущого на землі. Ця тварина переконує, вона дійсно достойна від людини. Слава Коню!

0
1 fart   [Матеріал]
Зі святом, односельчани!!!
pepsi beer band

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]