Тамара Іванівна – вчитель за покликанням. У час інформаційних технологій важко зацікавити старшокласників чимось незвичайним. А нашій улюбленій вчительці це вдається. Її уроки біології завжди цікаві, насичені багатим додатковим матеріалом, наочністю, різними видами роботи. З Тамарою Іванівною цікаво не тільки на уроках, але й в позаурочний час. Предметні тижні, випуски стіннівок, інтелектуальні ігри, екологічна агітбригада, виготовлення проектів та екологічні рейди на території села – це не повний перелік тих виховний заходів, які організовує Тамара Іванівна. Ми пишаємося, що в нашій школі працюють такі педагоги.
Хар Микола Георгійович, директор школи,вчитель історії та правознавства, вчитель-методист
Тамара Іванівна Михайлюк (вчитель біології) за час роботи виявила високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіє ефективними формами і методами організації навчально-виховного процесу. Навчальний матеріал викладає доступно, формує в учнів свідоме і активне ставлення до навчальної діяльності, навички раціональної організації своєї праці під час уроку. Надає диференційовану та індивідуальну допомогу молодшим школярам з різним рівнем підготовки з предмета. Розвиває інтерес до навчання, творчу ініціативу, самостійність. Усі свої уроки педагог будує так, що учні класу працюють інтенсивно, з цікавістю і бажанням, на вищому рівні своїх можливостей. На її уроках можна навчитися багатьох елементів творчої, натхненної роботи. Виховує в учнів свідоме ставлення до навчання, відповідальність і дисциплінованість. У 2011 році екологічна агітбригада під керівництвом Тамари Іванівни стали переможцями районного конкурсу екологічних агітбригад. Постійно працює над своїм фаховим самовдосконаленням. Творчо використовує передовий педагогічний досвід. В побуті скромна, товариська. Користується заслуженим авторитетом у колег, батьків, учнів.
Посивілий вчитель, «Батько» наш щасливий, Дітлахів виводив у широкий світ, То дзвінка, то сміху слухав переливи І шептав мрійливо: - України цвіт!... Вірив, що сьогодні, саме в понеділок, Вічне буйноцвіття блузок, комірців Виколосить рясно золото п’ятірок – Урожай майбутніх молодих творців. Розмаїття барв жадав він увібрати, Кожен порух серця юного ловив, Розумів, що сили, може, вже розтратив, До дітей любові все ж не розгубив…
Вас шанобливо називають «ВЧИТЕЛІ» – Ви є для всіх взірцями у цьому світі, І в місті, і в маленькому селі Ви знань зернята сієте у душі дітям.
Зернята знань, що потім проростуть І поведуть дітей у світ широкий Плоди не зразу зерна ці дають, Проте сторицею вони віддячать потім.
Це ви виховуєте із Андрійків і Катюш Політиків, військових, інженерів, Неначе скульптори ви ліпите із юних душ Шевченків, Нобелів, Козловських, Фарадеїв!
Від ранку й до вечірньої зорі Покликання у вас – дітей навчати, Ви гордо зветесь словом «ВЧИТЕЛІ» – Країни знань надійні ви солдати.
Ось Богдана говорить про Тамару Іванівну: "Ми пишаємося, що в нашій школі працюють такі педагоги". А я скажу так: "А вчителям слід пишатися, що у них є такі учні". Лише у взаємній повазі Вчителя і Учня навчально-виховний процес може здійснюватися ефективно.
Кажуть люди: «Щоб давати оцінку іншим – треба самому пройти довгу дорогу життя…». Вочевидь, Микола Георгійович Хар – ветеран. Відомо, що він належить до когорти вчительських династій, якими повниться освітянська нива. Та «медовим» його вчительський шлях назвати не можна. Бо усілякого на тому шляху випадало…
Зараз – Директор. Дає оцінки вчителям. Це також мабуть не легко. Та й сам вчителем не припиняє бути. Бо без цього взагалі не мислить себе. Про таких, як Микола Георгійович, є у одного поета вірш, як спогад учня минулих років.
Зсутулений, блідий, у сивині, З лукавими привітними очима... Таким цей образ видиться мені, Таким його я все життя нестиму В своєму серці...
Я у перший клас Прийшов до нього в ту далеку осінь... Як зараз бачу - буква запеклась На чорній дошці. Неба свіжа просинь Манила владно за вікно мене, На зарічанські виткані простори... Там груш і яблук запахущі гори В садку артільнім. Чапля промайне За дальній обрій... Втриматись несила! Але ж мене, хлопчину, чарував Спокійний голос вчителя, і милий Отецький погляд ласку дарував…
...А потім я пройшов круті дороги, Пізнав і щастя, й горя досхочу... За все ж поштиво кланяюсь у ноги Учителю - науки сівачу.
Вчителі старшого покоління… Як добре, що вони залишаються з нами. З їх твердою рукою і чутливим серцем нам, молодим, працювати набагато легше. Хай щастить Вам, Миколо Георгійовичу!
Антемюк Богдана, учениця 11 класу
Хар Микола Георгійович, директор школи,вчитель історії та правознавства, вчитель-методист
0