Люблю,
Без пам’яті люблю…
Хай, може, більше проклинаю.
Я знаю – сам себе гублю,
Але не можу і кохаю…
Хто ти?
Ти квітка без краси,
Ти літній ранок без проміння,
Ти в щасті жити не даси
З душею, повною каміння.
І все ж люблю!
За що люблю,
І сам не бачу і не знаю…
Я знаю, сам себе гублю,
Але не можу, і кохаю.

(Олександр Олесь)

Весь світ вмістили очі карі, –
Життя, натхнення і весну.
До них ідеш, як на покару:
Святу, солодку і ясну.

До них без остраху заглянеш –
У серці зменшиться жалю.
І сам собі таємно скажеш
Два тихих слова: “Я люблю!”

Що й казати! Весна! Весна! Весна!
Пора, коли усі почуття людини оновлюються, посилюються, загострюються.
І це зовсім не дивно, бо такими створив нас Бог.
Усьому – свій час. Весна – час кохання.
І День Святого Валентина тому лишній доказ.
Кохайтеся! І у Вас все вийде! -: ))))))))))

"Люблю", - тобі сказала,
Ти ж посміхнувся і пішов,
Бо й не любив, а я не знала
І з грою сплутала любов.

Та ти ж дивився так звабливо,
Так ніжно пестив, обіймав,
І поцілунки - справжнє диво -
Такі гарячі дарував.

Шалено серце в грудях билось,
Тремтіло тіло кожну мить -
Невже це все мені наснилось?
А наяву тоді як жить?

Це вірш моєї подруги Інни Губочкіної,
ми з Херсона.

Любов! Щастя!
По життю ці два поняття ми зазвичай майже ототожнюємо.
Ми часто запитуємо в себе: "Що таке щастя? Я - щаслива?"
Та відповідь у кожного буде різною, бо критерій щастя кожен розуміє по-своєму.
Це не означає, що ми не погоджуємося з думками інших. Ні!
Ми їх не відкидаємо, а тільки узагальнюємо і робимо власні висновки.
Іноді дійсно треба подолати перешкоди на власному шляху, щоб відчути щастя,
Але любов – це завжди щастя!

Так, дійсно на шляху до своєї любові інколи ми повинні здолати певні перешкоди.
А іноді - просто переступити через них і зрозуміти це почуття.
Зрештою, наше щастя, як і наша любов, - в наших руках!
Ми своє щастя творимо самі!

Друзі!
А чи знаєте ви, що 6 липня – Всесвітній день поцілунків?
І що Кохання та Поцілунки мають щось спільне!
І що цей день святкують в усьому світі!

Так знайте, ще 20 років тому це свято
Організація Об’єднаних Націй оголосила Всесвітнім.
Це свято є дуже важливим для кожної людини.
Бо усі ми чомусь полюбляємо цілуватися.
Бо такими створив нас Бог. -: )))

Цілування є прийнятою нормою поведінки серед закоханих, подружжя, родини,
і навіть друзів та знайомих. Цим ми демонструємо свою любов, симпатію, повагу.
Так є, і так має бути.

А вигадали це свято вперше у Великій Британії.
Сталося це наприкінці ХІХ століття. І хоча й це свято не офіційне,
його святкують в багатьох країнах світу.
Святкуймо ж і ми!

Володимир, 33 роки, одружений

Добре, що є таке свято!
Хай на землі буде багато закоханих!

Кохаючи, стаєш добрішим,
Світліє небо над тобою,
Здається сонце яскравішим.
Ти не один. Тепер нас двоє!

Милуюсь мужністю твоєю
І відчуваю ніжний дотик,
Немов пливу я над землею,
В душі мажорні грають ноти.

Кохання - дар життя безмежний,
Я збережу його, як душу,
Щоб жоден рух необережний
Про нього мріяти не змусив.

(взяла з Інтернета)

Друзі з далекого Селятина!
Прийміть до уваги і мою думку з питання Кохання.

Світанок радіє хмарами, співає осяйний блиск...
Граційно іде бруківкою чарівна принцеса-міс,
А сонечко ніжиться-тулиться до премагічних кіс...
Легенда! Казкова! Марево! Царівна! Богиня! Писк!

Забуду буденне-плинності, стріла ж бо Амура б'є!
Не буде законам чинності, допоки кохання є!

Я знаю, що кохатиму довіку

Я знаю, що кохатиму довіку,
Лише з тобою крокуватиму життям.
Собі на щастя чи тобі на втіху,
Але нікому, чуєш, не віддам.

Заплющу очі - ти переді мною.
Далеко - поруч ти в думках.
Тож нап'ємось удвох росою
Й очистимось в ясних струмках.

Ти - подарунок мій нескромний,
Цей скарб найбільше я ціную
І видасть погляд красномовний:
Без тебе мить - і вже сумую.

Олена Галаган
Народилася у 1986 році,
Лауреат Щорічного відкритого конкурсу
молодих літераторів «Покоління-XXI», (2008)
Джерело: - http://prosvilib.at.ua/

Тобі вклоняюсь, Любове!

Буде в світі сонячно, чи буряно,
А чи небо хмариться грозово.
Ми в твоєму рабстві вічно будемо,
Ти - вершина всіх висот, Любове.

Часом по-весняному уквітчана,
Часом неприступна і льодова.
Та до тебе, спішимо одвічно ми,
Всіх висот вершина ти, Любове.

Це - тобі, і серця стук прискорений,
І пісні, в яких високе слово...
Ніби все давно переговорено,
Все до ніг покладено Любові,

Та ясниш ти світ кришталю гранями,
Вічно юна й недосяжна знову.
Зорями всміхаєшся нам ранніми,
Маниш в світ непізнаний, Любове.

Буде світ притишений чи збурений,
Не скінчиться ця прекрасна мова...
Ми в твоєму рабстві вічно будемо,
Господине наших душ, Любове!

(Олександра Дубовалова)

Дуже добре, що є у нас таке свято – День Святого Валентина.
Це прекрасно, що люди шанують цей «Дар Божий» - любов. І мають День Закоханих.
Але для любові у кожної людини – свій час.
То правда, що любов треба відчути, досягти, «зловити».
Бо любові не можна навчити. Але про свій досвід любові можна розказати.
Тому, кому ти довіряєш. Я довіряю вашому сайту. Бо я довіряю Вам…

Любов

Вона за мною йшла з юнацьких літ.
Вела в вечірній час на танцмайданчик,
Немов чарівний, невидимий пальчик
Манила все: Іди... Іди... Привіт.

І я ішов. Шукав її й не бачив
В тім хаосі життєвих викрутас,
Хоч серце й тьохкало збентежене не раз,
Та я не знав ще, що той тьохкіт значив.

І ось в душі моїй незнане сталось.
Щось поселилось ніжне і святе.
Й те, що колись гадалося: пусте,
Тепер заповнило навік мою зухвалість.

Я по-новому жайвора почув
І соловейка, що в садочку тьохкав,
І серцем несподівано заохкав,
Як те нове єством своїм збагнув.

Я зрозумів: незнана і неждана
Прийшла вона, любов моя жадана,
І я її життям благословив.
Бо саме те, чого хотів – зловив.