09:54
Життю - ТАК!

18 листопада о 12 - ій годині учні школи взяли участь у Всеукраїнській акції "Життю - Так! Смерті від ДТП на автошляхах України -  НІ!".
Основна мета акції "Ноль - смертних випадків  ДТП на автошляхах України!" як результат від спільного приєднання та участі у  реалізації програми Асамблеї ООН.

 
Переглядів: 650 | Додав: fart | Теги: всеукраїнська акція Життю- ТАК! | Рейтинг: 4.8/4
Всього коментарів: 151 2 »
0
15 Герасюта, вихователь   [Матеріал]
Життя варто любити. Яким би воно не здавалось іноді важким і нестерпним.
Є безліч прикладів, що красномовно доводять це. Наведу один такий приклад.
У січні 2009 року три іспанських подорожуючих досягли Південного полюсу.
Ця подія мабуть і не привертала б особливої уваги, адже це вперше зробив Амундсен
майже сто років тому. І тепер це щорічно повторюють десятки відчайдух.
Якби не той факт, що ці три молодих іспанці є інвалідами.

Хесус Норьега народився без руки, Хавьер Вальбуэна внаслідок автоаварії втратив ноги,
а Эрік Вильялоп володіє тільки 5% зору. І тим не менш, ці три мужні хлопці
при підтримці двох супроводжуючих людей, долаючи низькі температури і сильні вітри,
змогли таки дістатися Південного полюсу і таким чином довести собі та оточуючим,
що інвалідність не обмежує людину права на мрію. Життя варто любити,
яким би воно не здавалось іноді важким і нестерпним.
І берегти своє життя з юних літ!

0
14 Katerina   [Матеріал]
"Вікторії з Криму" - велике спасибі за розповідь.
Чудова ілюстрація перемоги людини, що має спрагу до життя.
Бо інколи інфантильність молодих людей до власного життя
стає причиною відчаю, котрий переростає в трагедію...

0
13 Анастасія Петрівна   [Матеріал]
Дорослим відомо, що дорожньо-транспортні пригоди часто пов’язані з пияцтвом,
тобто вживанням алкоголю учасниками дорожнього руху.
Але діти цього не розуміють. Тому потрібно їм це додатково пояснювати.
Старшокласникам. Не завадить, а навпаки –
допоможе. Особливо, якщо дібрати потрібні слова.

0
12 Надія Василівна, фельдшер   [Матеріал]
Учням потрібно постійно нагадувати про шкідливість для здоров’я,
та й для життя, тютюнопаління. При зовнішній привабливості куріння цигарок –
це загроза життю. А для дівчаток – це ще й загроза новому життю
при народженні дитини жінкою, що палить.

0
11 Братасюк   [Матеріал]
Життя суспільства, а разом і життя дітей відбувається перед постійними загрозами.
Серед них: загрози геологічного характеру, загрози гідрометеорологічного характеру, пожежі у природних екосистемах.
Суттєвими є фактори хімічної безпеки, пожежі та їх наслідки, гідродинамічна безпека, безпека на транспорті,
безпека на об'єктах Міноборони, загрози транскордонного характеру, згрози терористичного характеру тощо.
Про всі ці загрози нашому життю йдеться в Національній доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2012 році.
В інтернеті вона є на сторінці http://undicz.mns.gov.ua/content/national_report.html

0
10 Братасюк, інспектор МЧС   [Матеріал]
Щоденну загрозу життю скдадають і пожежі.
В Україні в середньому щодня виникає 170 пожеж.
Унаслідок пожеж щодня в Україні гине і отримує травми 4 людей.
Всього за 2013 рік в Україні зареєстровано 56340 пожеж.
Кількість людей, загиблих унаслідок пожеж склала 2049.
Кількість травмованих на пожежах склала 1351

0
9 Оксана Анатоліївна   [Матеріал]
Люди працюють і багатіють, купляють автомобілі. Це зручно. Але разом з тим, зростаюча інтенсивність руху на дорогах і вулицях наших міст і сіл все частіше призводить до дорожньо-транспортних пригод. Гинуть люди, багато людей отримують травми. І це не додає людям щастя. Уникнути цих прикрощів можна. Але для цього кожному потрібно відповідально ставитись до своєї безпеки на дорогах, бути обачним. Шлях до цього - вчити і знати правила дорожнього руху. Це потрібно не лише тим, хто керує авто, але й тим хто рухається пішки. Ціна такого навчання інколи вартує життя. Бережімо своє життя!

0
8 Вікторія з Криму   [Матеріал]
О любви к жизни Алексея Дунаева. Его рассказ (ч-7):
Хирурги не смогли полностью выровнять мои ноги. Целый день я спал под наркозом, в себя пришел только вечером. Ноги были загипсованы, а между ними закреплена широкая распорка, из-за которой все последующие дни я не мог лежать на боку. Спина и живот были в гипсовом корсете. Из-за гиперкинезов меня начало сильно подбрасывать на постели, что причиняло невыразимую боль. Позже я узнал, что в этот день в Симферопольской церкви за меня совершалась круглосуточная молитва. Бог поддержал меня в тяжелые минуты жизни.

На восьмой день после операции началось этапное гипсование, которое длилось месяц. Мне с силой разгибали ноги и сразу же гипсовали. Каждый раз, когда меня привозили в гипсовочную и клали на стол, я с трудом преодолевал в себе страх. От сильной боли я обильно потел, а лицо то бледнело, то багровело. В эти минуты я кричал: «Господи, помоги!». После последнего гипсования я не мог заснуть четверо суток – так болели ноги. Жилы были натянуты упруго, словно струны. Ночи я проводил в сидячем положении (так пытался гасить гиперкинезы, от которых сводило ноги). Мышцы находились в постоянном напряжении, я был сильно измучен и очень устал. Это продолжалось 75 суток, пока не сняли гипс. 21 октября мне оперировали надколенники и ахилловы сухожилия. Эту операцию я перенес намного легче.После двух тяжелых операций я больше полугода разрабатывал ноги. Сейчас по дому передвигаюсь с помощью двух палочек, а по улице – с ходунками.

0
7 Вікторія з Криму   [Матеріал]
О любви к жизни Алексея Дунаева. Его рассказ (ч-6):
Вся семья находилась под впечатлением этого чуда. Отец соорудил мне во дворе специальные брусья, и я, держась за них руками, упорно учился ходить. Сердце, казалось, вот-вот выскочит от напряжения – весь мокрый, на полусогнутых ногах, я преодолевал метр за метром. О моих успехах узнали верующие друзья. Для меня в церкви подобрали специальные ходунки. Облокачиваясь на них, я вставал на цыпочки и волочил ноги. При такой «ходьбе» до крови терлись друг о друга колени. Поэтому врачи порекомендовали мне сделать операцию, чтобы выровнять ноги. Для этого мы обратились в Евпаторийский детский клинический санаторий при министерстве обороны.

На консилиуме хирурги объяснили, что они оперируют детей до 15-летнего возраста. А у меня организм сформирован, к тому же сильная контрактура суставов. Врачи опасались, что после операции мой организм не выдержит гипсования по причине сильных гиперкинезов (непроизвольных движений) и что все мои мучения в таком случае окажутся напрасными. Со мной серьезно беседовали, объясняли, на какой риск я иду. Но я, доверившись Богу, решился на операцию. 11 сентября 2003 г. меня прооперировали. Операция длилась около трех часов. На каждой ноге было сделано по четыре больших разреза – бедро, пах и два под коленом.

0
6 Вікторія з Криму   [Матеріал]
О любви к жизни Алексея Дунаева. Его рассказ (ч-5):
Еще одно судьбоносное письмо пришло из Германии – Марк и Галина просили разрешения приехать. Вскоре наша встреча состоялась. Гости спросили у нас напрямую: «Вы все, наверное, смирились с тем, что Алеша никогда не будет ходить?». Что ж, это действительно было так. В шестнадцать лет мне бессрочно определили первую группу инвалидности, и я в душе согласился с тем, что буду пожизненно нести свой крест.

«Разве ты не хочешь оставить свою коляску? А Бог тем более хочет этого! – убеждали Марк и Галина. – Ведь Он уже начал действовать в твоей жизни, когда избавил тебя от приступов эпилепсии. Давай будем молиться, Бог желает, чтобы мы поверили Ему» Гости как бы перелили в наши сердца часть своей сильной веры в живого и всемогущего Бога. И сразу после их отъезда я начал поститься. Почти четверо суток ничего не ел и не пил. Особенно тяжело было в летний зной обходиться без воды. Но я преодолевал все трудности с верой, что получу ответ от Бога. «Терпение нужно вам, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное...» (Евр. 10:36) – этими словами Господь проговорил к моему сердцу. На третьи сутки поста я сказал, что у меня болят икры. Мама посмотрела на меня с недоверием: «Какие икры?! У тебя их нет – кожа да кости...». Вечером, когда дневная жара спала и подул прохладный ветерок, у меня замерзли ноги. Это было настоящим чудом, так как к двадцати годам мои стопы уже перестали чувствовать холод. «Алеша, – обратилась ко мне мама, – тебе не кажется, что у тебя ноги ожили? А ну-ка встань!» И я, держась рукой за стол, встал! У меня не только ожили ноги, но улучшилась координация движений, понятней стала речь.

1-10 11-15
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]